skip to Main Content

Оболонь – місце сили і натхнення

Оболонь завжди була «своєю», споконвічно київською, нічого не демонструвала, нічого не доводила, жила природним життям, поважала старі традиції, пристосовувала до них новий стиль життя і нову архітектурну моду. Саме тому Оболонь сьогодні більшою мірою, ніж Печерськ, служить зразком для наслідування в сучасному Києві. А що тут можна наслідувати, хіба мало різних новобудов по всьому Києву – резонно запитає прискіпливий читач? Насправді, новобудови бувають різні, та й кожен район в Києві теж розвивається по-своєму. Останні роки все тісніше зсуваються кам’яні плечі Оболоні, все більш респектабельними стають їх фасади, і тим яскравішими барвами грають розповіді старожилів, які пам’ятають простори перших забудов.

Це сьогодні наш район знають як місце, де знаходиться найбільша пожежна частина в Європі, найдорожча набережна міста, зелені парки та сквери, чудові пам’ятники і пишні сучасні храми.

Але ж так було не завжди. Болонья – слово прадавнє, багатозначне, поетичне. Так називали великі прирічні або приозерні луки, де буяла трава для домашньої худоби. Заодно «оболонню» наші предки називали і низький берег річки, який затоплюється в дні паводків. Офіційно Оболонь вперше згадується в літописах з 1096 року у зв’язку з відображенням нападів кочівників і княжими міжусобицями, в сучасному вигляді район отримав історичну прописку з 1975 року, але сама територія була популярною для поселень набагато раніше.

На території нинішнього Оболонського району археолог Хвойка в 1938 році відкрив одну з найдавніших стоянок первісних людей, якій більше 20 тисяч років. За часів Київської Русі саме тут розташовувалися священні гаї слов’ян, а на шляху, що вів з Верхнього міста на Оболонь, знаходилося Велесове капище. Поруч з Оболонню знаходився і головний київський порт, а на її території кияни билися з кочівниками. В середні віки землі Оболоні стали настільки престижними, що їх хотіли отримати (завоювати) найбагатші люди регіону. Мені як адвокату було цікаво дізнатись, що в суперечках за Оболонь доходило не тільки до судового розгляду, а й до рукоприкладства. Щоб вирішити земельні конфлікти доводилося втручатися першим особам держави. Справедливість на Оболоні наводили гетьмани Богдан Хмельницький та Іван Мазепа, царі Олексій Михайлович та Петро I. Але свій нинішній вигляд Оболонь почала набувати в кінці 60- х років минулого століття, коли її визначили однією із пріоритетних територій для житлового будівництва. Всього 10-12 років гуркоту кранів та вантажних автівок – і на намитих пісках київського правобережжя, на північ від історичної частини міста, уздовж Вишгородської дороги, виріс величезний житловий масив. Вулиці тут спроектували своєрідно – по «іспанській системі», з кільцеподібними вулицями і розв’язками «чотирилисник», пересіченими декількома прямими проспектами. На початку 1980-х років у район прийшло метро, зробивши його найпопулярнішим серед інших «спальних» масивів. Втім, суто «спальним» його не назвеш – тут і всесвітньо відомий завод «Оболонь», і хлібзавод, і депо метробуду, і пожежна частина. В останні десятиліття район став ще і дуже престижним місцем проживання для частини української еліти: ближче до Дніпра виникли т.зв. «Оболонські Липки» – квартали оригінальної забудови за авторськими проектами, що нагадує кращі європейські зразки.

Міфічна Оболонь

Незважаючи на наявність елітних забудов, міфи Оболоні нікуди не поділися. Так, точно відомо, що в стародавні часи текла тут річка Почайна, яку фольклористи ототожнювали з казковою річкою Пучай (Почев). Вона ж річка Смородина або Вогняна річка. У стародавніх епосах річка Смородина відокремлює світ живих від світу мертвих. Такий собі аналог Стіксу – перешкоди, яку треба подолати душі людини по дорозі на «той світ». У Пучай-річці жило і «Чудо-юдо», він же «Змій Горинич» в трьох головах і дванадцяти хвостах, з яким боровся богатир Добриня Никитич.

Поетичний міф, але сьогодні він потребує нового прочитання на рівні київської влади. Адже відомо, що сьогодні русло річки являє із себе систему озер Опечень (Йорданське, Кирилівське, Андріївське (Богатирське), Пташине, Лугове, Мінське), з’єднаних між собою системою колекторів (діаметром 1,2 м). Нижче системи озер на земельній ділянці, розташованій під проспектом Степана Бандери, частина русла Почайни (близько 270 м) проходить в підземному колекторі. На поверхню землі Почайна знову виходить з протилежного боку проспекту в невеликому зеленому масиві справа ТРЦ «Плазма» (пр. С. Бандери, 12). В цьому місці річка виглядає як невеликий і захаращений струмок, що протікає промисловим районом до початку вулиці Вербовій. Міф, на березі якого розкиданий мусор і де можна покалічитись, гуляючи в ночі, вже міфом не є.

Команда Віталія Кличка вже не раз акцентувала увагу на вирішенні проблем з Почайною, легендарний статус якої поступово відроджується. На початку літа 2020 року на березі озера Йорданське комунальники побудували великий причал. Перед тим всю весну під час карантину силами КП УЗН Оболонського району, райдержадміністрації, КП «Плесо» та активної громадськості з Руху «Почайна» розчищалися береги водойм, вивозилися тонни сміття, викорчовувалися старі пні, чистилося дно озера, висаджувалися молоді дерева, ставився шлагбаум проти заїзду на берег автомобілів. Не обійшлося без активного стримування рестораторів, які намагались захопити частину парку під автостоянку. Влада почула громаду – і тепер тут буде розташовано літню базу комунальної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «МАЯК ОБОЛОНІ», чиї тренери відомі за межами України. Мешканці району позитивно схвалюють такі дії: «Багато хто з учнів цієї ДЮСШ живе поруч – з того берега озера. Тепер до них долучаться й інші. Це чудове місце для розташування школи й проведення занять, це справжнє повернення життя на берег літописної річки».

Від міфів стародавніх – два кроки до міфів сучасних: коли на стінах будинків з’являються велетенські картини. Нині на Оболоні знаходиться більше 30 муралів, намальованих художниками з різних країн Європи. Та найголовніше, на думку команди київського мера, що архітектуру району можна не тільки прикрашати, а й створювати нові стандарти життя.

Багато хто знає, що основні будівельні роботи в Оболоні були проведені у 1973–1980 рр. Тож будинки ще не вичерпали свого потенціалу, просто потребують нового «прочитання». Побудовані в той час «панельки» цілком перспективні для реконструкції, так само, як і весь район – для комплексної реанімації. Дев’ятиповерхівки можна облицювати сучасними гарними теплоізоляційними матеріалами, поміняти покрівлю, впорядкувати під’їзди, і вони прослужать ще багато років. Це – реальні кроки, які проводяться вже сьогодні, і їх проведенню не завадить жоден карантин.

Зростання района

Плани на майбутнє також окреслені. Протягом наступних 7 років в Оболонському районі з’явиться величезний центр дозвілля для дітей та молоді на вулиці Миколи Юнкерова, 71; з десяток нових закладів дошкільної та шкільної освіти; Північний мостовий перехід з парковками біля метро «Оболонь», «Героїв Дніпра» та «Мінська»; парк-набережна вздовж затоки Верблюд (гольф-парк) тощо.

Крім того, Віталій Кличко неодноразово наголошував у розмовах з комунальниками, що слід продовжити Оболонський проспект до вулиці Набережно-Лугової та Кирилівської. Також в планах – розширення проїзної частини на вулиці Богатирській.

Плани – планами, але за останні декілька років район вже не пізнати. Тільки за І півріччя 2020 року були капітально відремонтовані 173 об’єкти. З’явилися нові сучасні дитячі майданчики (вул. Вишгородська, будинки 16 та 30; вул. Автозаводська, 43, вул. Бережанська, 16, пр. Оболонський, 11, вул. П.Панча, 11, вул. Вишгородська, 44-б, пр. Оболонський, 18-а). Молодь оздоровлюється на спортивних майданчиках, частина з яких – результат прямої взаємодії з громадою (пр. Оболонський 18-в, вул. Вишгородська, 4, пр. Оболонський, 13).

Так що нинішні старожили Оболоні можуть розповісти більше цікавого, ніж жителі «центрального» Печерська і Подолу. Втім, і з центральністю, і важливістю для Києва Оболонь завжди конкурувала з іншими районами на рівних, причому здавна. Більше того, колись центр Києва розташовувався саме на Оболоні. Так вважав історик Володимир Антонович. Він посилається на те, що саме тут знаходили повні монет скарби і язичницькі кладовища. А відома українська археолог Ганна Шовкопляс в ході своїх досліджень встановила, що саме тут розташовувалося найбільшепоселення древніх слов’ян.

Протягом багатьох століть Оболонь була місцем сили і натхнення. Кількість згадок Оболоні в живописних творах вражає. Тут любив писати свої пейзажі Сергій Світославський, Ян Станіславський,  Іван Труш, Володимир Титуленко, Юрій Совінський. А ще раніше – навіть славетний Тарас Шевченко. Кажуть, він любив гуляти на берегах Почайни. Сьогодні Оболонський район в 5 разів більше Люксембургу, і лише в 3 рази менше, ніж Молдова. Є чим пишатись. Але які нові амбітні плани можуть поставити оболонці самі для себе?

Позитивні зміни

У 2016 році Аналітичний центр CEDOS у співпраці з Офісом розвитку Оболонського району та за підтримки Посольства Швеції в Україні провів соціологічне дослідження потенціалу жителів Оболонського району Києва і дійшов до цікавих висновків. Опитані жителі Оболонського району в середньому оцінюють зміни в районі, що відбулись за останнє десятиліття більше як позитивні, ніж негативні. Вище за середнє оцінюють і сучасний стан району на різних рівнях: від стану будинку, вулиці до мікрорайону та міста. Найбільш високо оболонці оцінюють рівень безпеки вдень, озеленення району й умови відпочинку для дітей та на природі. Перевагами району для жителів є затишність, комфорт та спокій району, його природа, зелені зони та розташування біля водойм, а також розвинена соціальна інфраструктура.  Для більше ніж половини опитаних мешканців району їхнє місце проживання є цінним. Сильний зв’язок із місцем проживання відображає і те, що 54,5% не бажають змінювати своє місце проживання, навіть якби у них була можливість жити де завгодно; а 17,6% — бажають змінити будинок, проте не мікрорайон. Для 44% опитаних важливо жити саме в їхньому мікрорайоні. Існує сильний потенціал до об’єднання жителів на рівні будинків. Майже 35% жителів спілкуються зі своїми сусідами майже щодня.

Єдине, що дивує, не всі жителі району високо оцінюють свій вплив на зміни в місті. Цю тенденцію треба негайно змінювати – і прямо сьогодні. Об’єднати людей може спільна робота над оновленням та благоустроєм публічних просторів та територій біля водойм, створенням нових скверів, спільна боротьба проти незаконної забудови, об’єднання за спільними інтересами. З цією метою мною, адвокатом Олексієм Шевчуком вже незабаром буде презентована #гаряч_ лінія для оболонців, куди вони зможуть зателефонувати для пропозиції та (або) вирішення нагальних питань. За такого розвитку подій Оболонь, що була місцем київської сили з давніх-давен, неодмінно досягне нових висот, а в майбутньому – стане повноцінною візитівкою столиці.